Апостольська Православна Церква в Україні

Спільне звернення епископів Апостольських Церков України, Росії, США

Олександр — Sat, 19 Feb 2022 23:28:23 GMT

«Тоді Ісус говорить йому:

поверни меч твій на його місце,

бо всі, хто візьме меч,

від меча і загинуть "

(Матфея 26:52).

Дорогі брати та сестри!

Події останньої доби, що розгортаються на наших очах, змушують нас по обидва боки кордону із завмиранням серця стежити за потоком новин.

Ми розуміємо всю слабкість наших людських зусиль, але слова Спасителя нашого, Господа Ісуса Христа, нехай будуть почуті всіма: «Блаженні миротворці» (Мф.5:9)! Ми закликаємо всіх, від кого залежить мир на Донеччині та Луганській землі: зупиніться! Не дайте пролитися крові! Припиніть шалене нагнітання пристрастей! Господи наш Ісусе Христе! Помилуй нас грішних і спаси душі наші, даруй мир і любов нашим земним вітчизнам!

Мир України! Мир Росії! Ні війні!

Від імені Апостольської Православної Церкви в Україні

+ Митрополит Стефан

+ Єпископ Бориспільський Сергій

Від імені Апостольської Православної Церкви у Росії

+ Митрополит Віталій

+ Архієпископ Варязький Григорій

Від імені Апостольської Православної Церкви у США

+ Митрополит Михаїл

19 лютого 2022 року

Київ - Москва

"Тогда говорит ему Иисус:

возврати меч твой в ножны,

ибо все, взявшие меч,

мечом погибнут" (Матфей 26:52).

Дорогие братья и сёстры!

События последних суток, разворачивающиеся на наших глазах, заставляют нас по обе стороны границы с замиранием сердца следить за потоком новостей.

Мы понимаем всю слабость наших человеческих усилий, но слова Спасителя нашего, Господа Иисуса Христа, да будут услышаны всеми: «блаженны миротворцы»(МФ 5:9)!

Мы призываем всех, от кого зависит мир на Донецкой и Луганской земле: остановитесь! Не дайте пролиться крови! Прекратите безумное нагнетание страстей!

Господи наш Иисусе Христе! Помилуй нас грешных и спаси души наша, даруй мир и любовь нашим земным отечествам!

Мир Украине! Мир России! Нет войне!

От лица Апостольской Православной Церкви в Украине

+ Митрополит Стефан

+ Епископ Бориспольский Сергий

От лица Апостольской Православной Церкви в России

+ Митрополит Виталий

+ Архиепископ Варяжский Григорий

От лица Апостольской Православной Церкви в США

+ Митрополит Михаил

19 февраля 2022 года

Киев - Москва

"Then Jesus says to him:

Return thy sword to thy sheath

For all who take the sword",

(Matthew 26:52).

Dear brothers and sisters!

The events of the last 24 hours, which are unfolding before our very eyes, make us, on both sides of the border, watch the news flow with a chill in our hearts.

We understand all the weakness of our human efforts, but the words of our Savior, Lord Jesus Christ, may be heard by all: «Blessed are the peacemakers» (MP 5:9)!

We call on all those on whom peace depends on Donetsk and Luhansk land: Stop! Don’t let blood be shed! Stop the mad inflammation of passion!

Our Lord Jesus Christ! Have mercy on us sinners and save our souls, grant peace and love to our earthly fatherland!

Peace in Ukraine! Peace in Russia! No war!

For the Apostolic Orthodox Church in Ukraine

+ Metropolit Stefan

+ Bishop Borispolsky Sergius

For the Apostolic Orthodox Church in Russia

+ Metropolit Vitaly

+ Archbishop Varjazhskiy Gregory

For the Apostolic Orthodox Church in USA

+ Metropolit Michael

19 February 2022

Kiev - Moscow

Презентація АПЦвУ

Олександр — Mon, 20 Dec 2021 19:19:32 GMT

Фонд Прав Людини Посольства Королівства Нідерландів профінансував створення презентаційних роликів про релігійні меншини України як проекту Української асоціації релігієзнавців разом з Всеукраїнською радою релігійних об'єднань та Відділом релігієзнавства інституту філософії НАНУ.

Устройство Апостольськой Православной Церкви.

Олександр — Tue, 23 Nov 2021 16:52:58 GMT

Устроение и структура Апостольской Православной Церкви.

Митр. Киевский Олег (Ведмеденко)

АПЦ фактически представляет собой конфедерацию независимых поместных Церквей, в каждой из которых присутствует вся полнота благодати.

   Свои духовные корни Апостольская Православная Церковь (АПЦ) возводит к той Истинно-Православной (Катакомбной) Церкви, с которой связывают себя так или иначе все не признающие РПЦ МП русские православные юрисдикции и в которой был крещен протоиерей Александр Мень. Апостольское преемство (каноническая линия епископата) АПЦ было восстановлено в 2000 году, благодаря Украинской Автокефальной Православной Церкви. АПЦ представляет собой либеральное направление, в отличие, например, от ИПЦ Митрополита Рафаила (Мотовилова). Впрочем, АПЦ полагает, что все крылья современного Истинного Православия являются выразителями идеи духовного возрождения Православия после катастрофы ХХ в.

   Главным направлением (тенденцией развития) Апостольской Православной Церкви является восстановление доимперского (раннехристианского) устройства церковного управления (церковной демократии), прежде всего - соборноправия, утраченного еще при императоре Юстиниане, а сегодня же лишь декларируемого в православном Символе Веры. Еще одним направлением АПЦ является осуществление всеобъемлющих и последовательных реформ на благо Церкви и проповеди Евангелия.

    В Декларации об образовании АПЦ в частности говорится: "Мы считаем возможным принятие григорианского календарного стиля вслед за большинством Православных Церквей, в зависимости от желания верующего народа. Отмену системы церковных наград, порождающих карьеризм и коррупцию в Церкви. Ослабление жесткой практики постов (не возлагать на верующих "бремен тяжелых и неудобоносимых")... Богослужение может совершаться по желанию верующих на любом языке. Каждое богослужение должно неукоснительно сопровождаться проповедью. Исключить из практики церковной жизни обязательные поборы за службы и требы (таксы за требы). Постепенно упрощать обрядовую сторону православного служения, освобождая его от византийской пышности...".

   В целом АПЦ не является поместной Церковью – ни Российской, ни Украинской, ни иного государственно-территориального подчинения. Об этом свидетельствует и само ее название – "Апостольская", в отличие от, скажем, Русской Православной Церкви (РПЦ), Украинской Православной Церкви Московского патриархата (УПЦ МП), Украинской Автокефальной Православной Церкви (УАПЦ) и проч.

В той же Декларации отмечено: "Мы отказываемся от географического, национально-территориального принципа "канонической территории", по сути, представляющего собой средневеково-крепостнические пережитки государственного устройства, перенесенные в сферу церковной жизни...".
АПЦ зарегистрирована как централизованная религиозная организация под названием "Объединение православных общин апостольской традиции". Наша каноническая территория там, где нас принимают...

    Согласно Уставу АПЦ, должности Предстоятеля и региональных Митрополитов (Киевского, Московского, Западноевропейского и т.д.) являются выборными, на четыре года. Они избираются Собором АПЦ из числа епископов и выполняют делегированные им организующие, координирующие, контролирующие и представительские функции церковного управления. Предстоятель АПЦ является равным среди равных епископов Церкви – на сегодня им избран Митрополит Виталий (Кужеватов).
Митрополитом Киевским и всей Украины избран епископ Волынский и Галицкий Олег (Ведмеденко).

   АПЦ исповедует принцип, выраженный святым Игнатием Богоносцем: "Без епископа нет Церкви: где епископ, там должен быть и народ, так же, как где Иисус Христос, там и соборная (вселенская) Церковь" (Послание к Смирнянам, VIII глава).

   Где епископ, там и Церковь. Учитывая это, каждый епископ АПЦ вправе принимать под свой омофор (непосредственное управление) любую общину, священнослужителя или мирянина по их просьбе.

   АПЦ фактически представляет собой конфедерацию независимых поместных Церквей, в каждой из которых присутствует вся полнота благодати. Святой принцип соборности был так сформулирован блаженным Августином: "В главном – единство, во второстепенном – свобода, и во всем – любовь...". Уместно вспомнить, что на Первом Вселенском Соборе, принявшем православный Символ Веры, было представлено около ста независимых (автокефальных) Церквей.

Члены АПЦ имеют различные политические взгляды. В этом мы следуем Постановлению Всероссийского Поместного Собора от 2/15 августа 1918 года: "Упразднение общеобязательной церковной политики и предоставление на волю каждого члена Церкви заниматься или нет этой церковной политикой, но с обязательством, чтобы никто не занимался политикой от имени Церкви, а только от своего имени, и не переносил ответственности на Церковь за свою или чужую политическую деятельность, и чтобы не стремился вредить Церкви своей политической деятельностью".

    Принцип принятия под омофор АПЦ простой, и полностью соответствует учению Христовой Церкви: "Бог гордым противится, а смиренным дает благодать..." (Иакова 4:6). Служение епископа состоит прежде всего в том, чтобы оберегать церковь от "идоложертвенного" (обрядоверия) и "крови" (агрессии и нетерпимости, духа насилия и корыстолюбия), от "удавленины" (формального, выхолощенного догматизма) и "блуда" (с миром) – см. Деяния, 15:29. Как и апостол наставляет: "Не сообщаться с тем, кто, называясь братом, остается блудником, или лихоимцем, или идолослужителем, или злоречивым, или пьяницею, или хищником; с таким даже и не есть вместе..." (1-е Коринфянам, 5:11). Главный критерий – смирение. Православие – это дух смиренномудрия и мистический опыт Восточной Церкви.

Все храмы и церковное имущество в АПЦ принадлежат общинам, а не епархиальным управлением, как это принято в прочих традиционных церквях.

Трагично загинув владика Олег Ведмеденко

Олександр — Tue, 16 Nov 2021 07:19:29 GMT

Слава Ісусу Христу.

Дорогі брати і сестри, з глибоким сумом сповіщаємо про трагічну загибель владики Олега Ведмеденка, єпископа Луцького, очільника громади Воскресіння Христового, засновника Біблійної школи, місіонера і проповідника.
З 2013 року, коли собором АПЦ була затверджена Київська Митрополія, владику Олега було обрано митрополитом Київським і всієї України. Опікуючись Луцькою громадою владика Олег водночас тримав руку на пульсі життя всієї церкви, уважно стежив за діяльністю її громад. Особливо важлива була його підтримка під час Революції Гідності, коли священики й віряни АПЦ долучились до молитовного життя Майдану. З його благословіння священики почали спільні літургійні служіння з представниками УПЦКП та УГКЦ.
Публікації, книжки владики Олега, його місіонерська присутність у соцмережах зробили його постать близькою і затребуваною для багатьох шукачів істини і дослідників Слова Божого. Ним виплекана громада Воскресіння Христового втілює ідеали і дух саме громад апостольських часів.
В приватних бесідах владика часто говорив про себе, що його не цікавить мирське, минуще, що він полишив все заради Христа, що своє життя він підпорядковує лише Духу і Всеблагій Волі Божій.
Хоч як не болісно і сумно усвідомлювати тяжку втрату, радіймо з того, що в Бога на небі з’явиться ще один молитовник за Україну і за кожного з нас. Спочивай з миром, дорогий брате і владика.

Єпископ Бориспільський Сергій.
15.11.2021

Виведення за штат протоїєрея Валерія Зуріашвілі-Замошникова

Олександр — Sun, 19 Sep 2021 15:57:39 GMT

Указом предстоятеля АПЦвУ митрополита Київського і всієї України Стефана (Негребецький) № 9/21-К від 14 вересня 2021 року: "протоієрея Валерія Зуріашвілі-Замошнікова за систематичні порушення церковної дисципліни та етики священнослужителя вивести за штат АПЦвУ, заборонити священнодіяти в межах АПЦвУ".
________________________________________________________

P.S. У Декларації про заснування АПЦ зокрема говориться: "Виключити з практики церковного життя обов'язкові побори за служби і треби (такси за треби)".

Великодне послання Сергія, епископа Бориспільського

Олександр — Sat, 01 May 2021 11:14:51 GMT

ВЕЛИКОДНЄ ПОСЛАННЯ
єпископа Бориспільського Сергія
Всім вірним Апостольської Православної Церкви в Україні
Дорогі браття і сестри,
Христос Воскрес!

Нині ми разом з усім православним світом святкуємо Воскресіння Христове, найвеличнішу подію в історії, перемогу світла над темрявою, правди над неправдою, віри над марновірством, добра над злом. Радість Воскресіння Христового охоплює видимі й невидимі мири, ангельський спів відлунює в людських душах.
Позаду - непростий період Великого посту, і непростий час життя взагалі - час випробувань і спокус, посилений болючими викликами сьогодення. Часто людськими душами опановували зневіра і відчай, багатьох спіткали непоправні втрати. Підстав багато - це і війна на сході, це й економічна нестабільність, це, врешті, й згубна пошесть, яка охопила весь світ. І в цю годину нашого торжества лишаються хворі і знесилені, полонені і поранені. Ворог роду людського намагається посіяти в серцях ворожнечу, байдужість, відчай, надломити людський дух, замкнути й зациклити людину на своїх власних проблемах. Євангеліє показує нам, що й Спасителя світу оточували часто ворожі партії, Його науку не могли спочатку зрозуміти навіть і вірні учні. І світська, і духовна тодішня влада прирекли Його на тортури і ганебну смерть. Як і Христос, ми знемагали і падали під тягарем хреста дорогою на Голгофу.
Але ж недаремно Син Божий став Сином Людським, подібним до нас, одним з нас, щоб цим самим перемогти смерть і диявола в людській природі. Осміяний, закатований і розіп’ятий, коли сили зла ніби вже торжествували перемогу, коли розпорошились залякані учні, коли, здавалось, сам Бог був витіснений, видалений з світу цього, і всі людські сподівання були запечатані могильним каменем, увібравши весь біль і пітьму світу, Він замінив її на Світло й радість… На третій день після жахливої страти на Голгофі сталось щось непередбачуване і незбагненне: зрушивсь камінь погребальної печери і в сяйві Божественної слави встав з гробу воскреслий Христос… Він приніс нам Свою перемогу над смертю, надію і на можливість нашої перемоги з Його жертовною допомогою.
Іконографія Воскресіння Христового знає два мотиви: Христос, що сходить до пекла і виводить з нього душі праведників, руйнуючи браму Пекла, як переможець пекельних сил. І інший образ: Христос у світлих ризах, біля порожньої гробниці в оточенні ангелів зі знаменем перемоги, як схід Сонця Правди. Це два аспекти однієї події: Адам і Єва, яких виводить і підносить Господь, уособлюють весь людський рід, а знамено в Його руці -торжество вічного життя.
У чому ж полягає дієва сила Воскресіння Христового? Бог усе зробив для нас, за нас, але врятувати нас без нас не може. Потрібна віра, довіра, зворотній рух, врешті - віддача себе Богу. Ми несемо до церкви пасхальні кошики, але це лише знак, предметний символ нашої співучасті у Торжестві Христового Воскресіння Принесімо Богові дари - самих себе, саме цінне для Бога і тим самим пізнаєм свою гідність як дітей Божих. Не спокусимось чужими пастирями й облесливими голосами, а навпаки - тримаймо наші серця як прибрані горниці для Трапези Господньої, віруймо в воскреслого Господа, віруймо в світле майбутнє України й світу.
Ми дякуємо Творцеві, Відкупителю і Благому Промислителю за цю можливість спільно святкувати це величне свято. Дякуємо всім співслужителям нашим, архіпастирям, пастирям, всім вірним братам і сестрам, що молитовно і всіляко підтримували наше служіння. Молимось, щоб Воскреслий Господь наповнював наші думки, серця і ціле життя, провадив нас і надалі підтримував, щоб свідчити і втілювати Євангеліє Життя і Любові перед усіма людьми.
Хай благодать, втіха, мир, радість, милосердя Воскреслого у Славі Христа буде з усіма вами!

ВОІСТИНУ ВОСКРЕС ХРИСТОС!

+ Сергій єпископ Бориспільській
Пасха Христова 2021 р. м.Київ

Великодне послання Константина, Архієпископа Львівського і Галицького

Олександр — Fri, 30 Apr 2021 05:36:02 GMT

ВЕЛИКОДНЄ ПОСЛАННЯ

Всесвітліші та всечесніші отці! Преподобні ченці та черниці!

Дорогі у Христі брати і сестри!

Христос воскрес!

В ці благодатні дні, коли Церква святкує найвеличніший празник - Воскресіння Христове – перемогу Господа Нашого Ісуса Христа над смертю у людській природі. Хочу донести добру новину у кожну вашу оселю, до всіх родин нашої єпархії та поза її межами, побажати, щоб чисті почуття торжества і перемоги наповнили кожну християнську душу, можливо сьогодні скорботну і утиснену, але таку, що потребує милості і допомоги Божої, адже "Христос Воскрес – радість вічна". Воскресіння Христове дарує нам віру, сильнішу за земні страждання. Воно дає нам силу перемагати їх, бо радість Воскресіння Христового для всіх християн є джерелом світла, миру, любові, мужності й сили.

Сьогодні маємо нагоду подумати над своїм життям з Богом і, тим, скільки Своїх дарів роздає Господь протягом нашого життя! І все це — предмет і привід для радості. Своїм воскресінням Христос дає нам силу для боротьби з гріхом. З Христом радіймо у мудрості і чистоті життя. Радіймо, коли ми прощаємо наших кривдників; щиро молимось та маємо нагоду часто відвідувати Божий храм. Відчуття духовної радості від Воскресіння додає нам сили у земній мандрівці, служить незмінним джерелом надії на вічне і щасливе життя з Христом. Ми непереможні, доки живемо з Христом і в Христі, доки керуємося Святим Євангелієм і заповідями Божими, доки маємо Церкву, як найвищу помічницю у справі нашого спасіння. Саме тому це пасхальне переживання непереможної радості повинно стати для всіх нас джерелом сили у виході з будь-яких життєвих криз, зброєю в боротьбі за правду і справедливість. Живімо з відчуттям постійної присутності Того, Хто об'являє Себе через святе Євангеліє, Хто чекає від нас віри, любові та милосердя. Ми покликані бути для світу свідками Христа: нести впевненість у вірі туди, де вона згасає, світитися надією серед безнадійних, бути непереможною любов’ю там, де панує ненависть і страх.

Пасха Христова — це дар божественної любові, який ми повинні нести у світ і свідчити про істину Воскресіння. Це священна місія кожного християнина, всієї Церкви Христової, особливо це стосується тих, хто згідно зі своїм покликанням, отримав від Христа завдання іти і навчати всі народи, хрестячи усіх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа.

Ми усі, дорогі у Христі, котрі хрещені Його ім’ям, є співпрацівниками Божими на Його ниві, і від нашої життєвої позиції залежить стан духовного клімату в нашому серці, в наших родинах, в суспільстві і державі. Тож відважно проповідуймо своїм життям Воскреслого Христа, несімо свої особисті хрести без страху і розчарування, пам'ятаючи слова Христа Спасителя: "Ось я з вами по всі дні вашого життя". Він з нами в радості і скорботі, в здоров'ї і хворобі, в успіхах і невдачах. Він іде з нами життєвим шляхом, а особливо в сьогоднішній час, час пандемії та безсилля людства побороти її. Нехай же промені безмежної великодньої радості щедро осявають ваші душі, наповнюють миром та любов’ю. Хай прослава Воскреслого життя лунає не тільки у нашому великодньому привіті, але стане змістом наших земних реалій. Тільки з вірою у Воскреслого Христа, ми зможемо перемогти пандемію і вільно, без масок та страху прославляти Воскресіння Господа Нашого Ісуса Христа. Зробімо так, щоб через нас ця Пасхальна радість огорнула й усіх тих, хто не може бути нині у храмі: хворих, ув’язнених, подорожуючих, тих, хто далеко від рідного дому. Радіймо і веселімося, відкиньмо страх і сміливо рушаймо за ангельським наказом, як апостоли і праведні жінки-мироносиці, звіщаючи світові величну новину, що Христос воскрес! Благодать Воскреслого Господа нашого Ісуса Христа і любов Бога і Отця і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами. Амінь.

Воістину воскрес!

Константин, Архієпископ Львівський і Галицький

Львів Паска Господня 2021 рік.

Інтервью Митрополита Стефана "Свідомість йде попереду і визначає буття".

Олександр — Wed, 17 Mar 2021 10:39:17 GMT

Митрополит Стефан: Свідомість йде попереду і визначає буття

Ірина Сатарова

25.07.2020, 11:11

Більшовизм ніде в світі не прижився, окрім Московщини.

Бачили священика, який переймається енергетичними питаннями і тарифами? I-ua.tv такого знає. Митрополит Апостольської православної церкви владика Стефан, у миру Олександр Негребецький, помізкував про духовне життя України і розповів про необхідність введення Єдиної державної системи моніторингу.

— На скільки, на Вашу думку, нинішній духовний стан українського суспільства відображає матеріальний. Чи пов’язані вони між собою?

— Ми спостерігаємо духовний занепад суспільства. Він відбувається не від сьогодні. Його спровокувала не лише радянська доба. Духовний занепад має давній початок: і з часів московської окупації і завдяки діям п’ятої московської колони на Русі.

Торік був ювілей знищення Києва Суздалем — Андрієм так званим Боголюбським. 1169 рік — це початок протистояння північного сходу з Києвом. У мене підозра, що Андрій підбурювався Візантією. Цю державу страшила могутня столиця на півночі. У Візантії була парадигма: «Один Бог на небі — один імператор на землі». А бачте, і Олег і Святослав, часом трусили Константинополь.

Варіант християнства, взятий Володимиром, не зовсім відповідав тому, яке тут було за часів готської держави і пізніше. Надзвичайно цікаву розвідку про це зробив Арсен Річинский. Він написав книжку про витоки релігійної духовності українця. Завдяки діям Московії ми отримали відрив від власної духовної спадщини — і це дуже важливо. Ніхто ж не думає, чому повісили Івасюка?

— Він відроджував українську пісню.

— У 60-х роках тиск на українську мову був надзвичайно сильним, її не забороняли, а руйнували зсередини. Тоді в Івана Дзюби виникла ідея негайно зробити українську естраду і зберегти мову в пісні. Саме тому, що Івасюк зберігав українську пісенну традицію, він і став небезпечним. Тим паче, його пісні йшли краще, ніж Пахмутової.

Ви подивіться як була винищена культура пісенна, духовна та релігійна? У нас чомусь помилково думають, що духовність — це коли помахали кадилом та покропили кропилом. Сьогодні християнство України розколоте. Християнська ідеологія не лягає в основу духовності.

А оскільки попереду не йде духовність, маємо те, що є. У Євангелії сказано: «Спочатку було слово», — тобто ідея, а потім — її реалізація. У Маркса абсолютно безглузда парадигма про те, що економічне буття визначає свідомість. Нічого подібного! Свідомість йде попереду і визначає буття. Та чи багато, хто в Україні знає, що в Івана Франка є робота «Соціалізм і соціал-демократичні рухи в Європі» написана у 1896 році? У ній він спростовує ідею державотворення Маркса-Енгельса. Чи багато, хто сьогодні говорить про те, що у роботі: «Що таке поступ» Франко передрікає, що Енгельсова держава стане тюрмою народів?

А тепер подивіться, з 20-х років ХХ сторіччя йде штучний відбір. Більшовики знищили холодний Яр та Медвинську республіку, провели колективізацію та організували Голодомор. У результаті, вони знищили клас господаря. Подивіться на одну річ. Ми говоримо, скільки мільйонів викосив Голодомор, скільки комуністи розстріляли та відправили в табори. Та чому ми мовчимо, про те, що, люди, які вилучали хліб, писали доноси, арештовували та розстрілювали, живуть та дали потомство? Чому не розповідаємо про те, що Крим заселений відставниками з НКВС та КДБ? Ці люди одержували великі пенсії та мешкали в чудових великих квартирах.

Наші проблеми в теперішній Україні починаються з Кравчука. Секретаря компартії з ідеології та провідного брехуна, людина, яка на виборах переграла Чорновола. Потім був популіст Кучма: «Скажіть яка Україна вам треба — і я таку будуватиму». Та все ж таки, ілюстрацією нашої катастрофи стало голосування за Кравчука. Що йому протиставив тепер вже покійний Левко Лук’яненко? Він народові сказав: «Я вам гаранту свободу, а решту ви зробите самі.» А народ до цієї свободи був неготовий. Він її боявся. Ви подивіться на коняку, яка прив’язана на млині ходила по колу. А коли від старості і праці вона осліпла, її випускали у степ на смерть. І вона не ходила рівно, а рухалася по колу.

— Тобто, ви хочете сказати, що рабство передається генетично?

— З одного боку так, ви абсолютно праві. Генетику ніхто не відмінив. Те, що генетично прагнуло волі, було в основному, винищено. Ментальний господар знищений. Лишилися наймити. Ще в 1964 році на річниці смерті Василя Симоненка, Іван Дзюба сказав сакральну фразу: «Найбільша наша проблема, це — рабська психологія споживацького патріотизму». І до речі, великої мірою, її нам нав’язав захід. Ми сьогодні кажемо, що хочемо в Європу, але що там є в контексті духовності таке, чого в нас немає?

Торік, влітку, у Києві був по службовим питанням представник Української Автокефальної зарубіжної церкви митрополит Лоренцо Касатті. Я вирішив зробити невеличку екскурсію. Що можна показати в Києві? Золоту браму та Софію. Він та інші наші гості зачудовані стояли перед Золотою брамою. Митрополит Лоренцо подивився на Софію і сказав: «Якої вам треба Європи? Ось тут витоки духовності!» І пальцем показує на підлогу Софії Київської.

— Ви кажете, що Європа нам не потрібна, але її багаті суспільства схильні більше до милості. Можливо саме тому нам так хочеться до ЄС?

— Справа в тому, що час не стоїть на місці. Змінюються сторіччя і змінюються підходи. Сьогодні на вулицях Європейських столиць ніхто нікого не спалює, не четвертує і публічно не піддає тортурам. Сьогодні вже в США був чорношкірий президент. Та чому так? У них не було нашого катастрофічного більшовицького минулого. Зверніть увагу, більшовизм ніде в світі не прижився, окрім Московщини. Звісно, в Європі тоталітарні режими були, але в комуністичні моделі вони не прижилися. Більшовизм це — Московський феномен. Бо його ментальність випливає із спотвореної, утім досконалої ментальності імперії Чингізхана.

На цю тему дуже добре дослідження зробив Олександр Речкалов. Він написав чудовий двотомник «Хто ти Русь?» У першому томі він присвятив останні розділи Данилу Галицькому та Олександру Невському. Речкалов показав показував формування ідеології на основі Духовності. Данило Галицький випливає з духовності русича: свободи, поваги людської гідності. Олександр Невський, який ходив за ярликом аж до татар, зробив у Новгороді перепис, щоб платити данину. А тим, хто не хотів переписуватися, різали вуха та носи.

— Але ж він вважається на Московщині святим

— У них не тільки Олександр Невський святий, але навіть і Андрій Боголюбський. А тепер подивіться. Є одна дуже цікава річ. У Шевченкові дні ми з митрополитом Віктором у товаристві «Знання» зробили лекцію. На ній говорили про Шевченка як про пророка. У нього в щоденнику є надзвичайно цікава фраза, він пише приблизно так: «О святі великі Першоапостоли, як ми здрібнилися, як ми понівечили велику і просту істину дану через вас. Вашим іменем святі отці, побилися на Нікейському соборі як п’яні мужики (…) Вашим іменем ми вклоняємося сьогодні скандальним суздальським божкам…».

Скандальні суздальські божки. Краще не скажеш. І знов таки, це — злочин Кравчука. Коли відроджувалася автокефальна українська церква в національних традиціях і був патріарх Мстислав, йому не дали ні резиденції в Україні, ні можливості тут служити. У мене також багато питань до Томосу. Я не вірю, що греки відроджуватимуть нашу духовність.

— А що тоді робити з Московським патріархатом?

— Ви знаєте, з ним нічого не треба робити. Він мертвонароджений і рано, чи пізно загине. Сьогодні треба думати не про Московський патріархат, а перейматися, як має виглядати православна церква в Україні. Вона повинна забезпечувати духовні потреби українського народу, і тоді він до неї прийде.

— Однак ми маємо справу з багатьма зазомбованими прихожанами МП.

— На великий жаль, це — так. При чому, там логіка не працює, вони вас не будуть слухати. Для них це — гріх. Прикро, що дуже багатьом українським громадянам вбиті в голову висмоктані з пальця поняття канонічності та благодатності. Насправді, вони не відповідають істинному стану речей. Треба розділяти поняття: Бог — це одне, церква — це друге, релігія — це третє, а віра — це четверте. Усе це — різні поняття, які треба розглядати окремо. Тоді ми не будемо плутатися і наведемо порядок в своїх головах. А коли все змішали в один коктейль — це відкритий шлях до маніпуляцій. Сучасне богослов’я — це зовсім не наука. Це — суміш схоластики та демагогії.

— Ви часто говорите про ЄДСМ. Комусь може здатися, що для священика це дивно. Чи пов’язане питання ЄДСМ з духовним відродженням.

— Безпосередньо — можливо, ні, а опосередковано — так. Перш за все, Україна традиційно жила громадою. Громада — великий чоловік і вирішувала все. Ні в одній країні світу не було аналогу нашого Майдану. Це був всенародний підйом і я бачив, як люди в світі, особливо українці на нього дивилися. Я пам’ятаю, як на Майдан неначе на святе місце йшли тисячі після Революції Гідності, хоча політики злили в каналізацію усі його здобутки.

Та повернімося до поняття громади. Кравчуки зробили все можливе, щоб знищити громаду і колективну спільну дію. Ні в якому разі не можна було в колгоспах розпаювувати нерухомість. Її потрібно було зберегти, щоб зробити робочі місця на селі. Тому, в основі має бути громада. І вона мусить знати, чим вона повинна оперувати. За Конституцією надра і все інше належить народові. Так само і в державі. І поки ми не матимемо народного контролю за державним ресурсом, нічого не буде.

ЄДСМ — це перший крок, але необхідний. Знаєте, у математиці є поняття необхідного і достатнього. Єдина державна система моніторингу може і недостатня, але необхідна. Тут ми можемо викинути людський фактор і бачити безпосередньо, що у нас робиться в енергетиці. Ціна питання надзвичайно висока. Коли курс долару був 8 гривень, це — 560 мільярдів доларів у рік. Ось так. УЄДСМ лежать гроші на освіту, просвіту, медицину. Ми беремося реформувати надбудову, не маючи толку і порядку в базисі.

Скажіть будь ласка, хтось іде на ринок по помідори і бере з дому ваги? Такого немає. Вагами забезпечує продавець. Держава має проконтролювати, щоб засоби міри і ваги були правильні і відповідали дійсності. В нас людина мусить писати заяви, бити поклони, платити гроші щоб їй поставили лічильник. З якого переляку? Люди купують в держави енергоресурси, тому лічильники має ставити саме вона!

Повинні працювати центральні сервери, куди в режимі онлайн має приходити все, що виробляють електростанції: теплові, атомні і так далі, а також інформація про видобуту нафту і газ. Усе має бути чітко обліковано і держава повинна це знати. І ось тоді, на базі цієї інформації може бути математична модель всього, що відбувається. Так ми отримаємо основу справжнього ринку і ринкову ціну на енергоносії.

Тарифи мають бути прозорими. Наприклад, Ляшко каже: «Зменшимо у два рази», а Юля пропонує скоротити їх у два з половиню. А я питаю: «Чому не в 2,7? Чому не на 1,9? На що ви спираєтеся?» І він і вона живуть на відкатах за спекуляцію енергетичними ресурсами. І тому, коли свого часу ми подавали цей проект, він у зал не потрапив. Подивіться ніхто із кандидатів не пропонує механізму відкритого господарювання, відкритої економіки. Ніхто не пропонує відновити кооперативний рух.

Тому, на першому місці має бути ЄДСМ — це енергетика, далі повинна йти ревізія всіх матеріальних ресурсів та контроль за використанням земельних ресурсів. У цьому сенсі мені байдуже що каже Євросоюз, але я вважаю, що закон про продаж земель сільськогосподарського призначення злочинний. Якщо людина хоче займатися землею, повинна бути довгострокова, навіть пожиттєва оренда, навіть із правом передачі у спадщину.

Тому, я вважаю, що народ повинен мати інформацію, що існує проект єдиної державної системи моніторингу енергетики. Зараз ми займаємося політичною частиною — готовимо його до прийняття, а якщо він стане законом — буде технічна частина — його реалізація. І саме після неї варто очікувати на конкретні результати.

https://i-ua.tv/society/26884-mytroolyt-stefan-svidomist-ide-poperedu-i-vyznachaie-buttia

Різдвяне послання Високопреосвященнійшого Константина Архієпископа Львівського й Галицького

Олександр — Mon, 04 Jan 2021 20:04:44 GMT

Різдвяне послання

Високопреосвященнійшого Константина Архієпископа Львівського й Галицького

Христос рождається!

Дорогі в Христі брати і сестри, священнослужителі, ченці і черниці, і всі люди доброї волі. Всі ми з радістю чекаємо народження Сина Божого з трепетом та піднесенням, бо народжується Син Божий – Спаситель Світу – Месія. В цей день всі ми чекаємо чуда і воно приходить до кожного з нас, адже народжується Сам Господь – Ісус Христос. Кожна родина готується до Різдва Христового з пошаною та найкращими побажаннями один до одного, щоб у мирі й злагоді, здоров’ї і родинному спокою зустріти народження Дитини - Христа Ісуса та помолитись за мир, добробут родини та всієї країни. Особливу молитву потрібно принести за тих, хто оберігає та рятує всіх нас від ворога на сході та пандемії. Ми всі маємо надію на мир в душі та в країні і що мир настане неодмінно.

Різдво Христове - це свято радісне, світле, з вертепами й колядками та різдвяною ялинкою, подарунками, народними гуляннями, хороводами та карнавалом, урочистими богослужіннями у церквах і храмах, але сьогодення вносить корективи в служінні в храмах та масових гуляннях. Тому потрібно оберігатися від спокуси скупчення людей, щоб не принести шкоду комусь та не наразитися на небезпеку самому. Потрібно бути безпечними та акуратними до себе та навколишніх людей, бо ворог не спить і в любий час може спокусити нас, тому будьмо обережні і богообдаровані та богонадхнені і з честю зустрічаймо народження Божого Дитятка. Різдво Христове – це запитання і одночасно відповідь для християнина, що зробив Христос для мене і що зробив я для Христа. Це свято з глибоким корінням і традиціями, звичаями цікавими, атрибутами та особливостями, притаманними тільки цього свята. Мабуть, значимість такого свята, як Різдво Христове, навряд чи варто комусь доводити. Адже навіть той факт, що в більшості країн світу офіційне літочислення ведеться саме від Різдва Христового, говорить про важливість та соціальну значущість цього свята. Відзначимо, що свято Різдва шанують в усьому світі - колядки, вертепи – красота ненаглядна та неповторна. Ми часто вітаємо один одного та бажаємо багато всього, а головне Божого благословення та мирного неба над головою. На сьогоднішній день найбільше хочеться мирного неба над головою і це все залежить від кожного з нас, як ми будемо вести себе по відношенню один до одного та до країни в цілому. Тож звертаюсь до всіх людей світу не забуваймо слова Ісуса, а саме – де вас двоє чи троє в Ім’я моє, там Я посеред вас. Будьмо завжди готові до зустрічі Христа Ісуса, а особливо в дні Різдва Його. Любім один одного братньою любов’ю та прощаймо провини ближнім й свої не робімо, і тоді Господь Миру буде з нами. Тому в день святкування Різдва Христового осмислімо значення Різдва Христового, радіймо і прославляймо народження Сина Божого і постараймося, як найбільше виконати волю Боже, а саме, любіть один одного, як полюбив нас сам Господь.

В колядці співається «а де в родині мирно й тихо, там ісчезає всяке лихо, а де згода процвітає – там Христос перебуває». Тому я вам всім бажаю з честю та достойно зустріти народження Ісуса і ніколи не втратити Його. Хай народжене Дитя благословить всіх нас і всю нашу неньку Україну Своєю благодаттю та віджене все погане від нас й України.

Славімо Його!

Львів Різдво Христове 2021 р.

Пам'яти отця Павла Адельгейма.

Олександр — Wed, 05 Aug 2020 17:40:37 GMT

Догмат о Церкви в канонах и практике.
Прот. Павел Адельгейм.