Слово Митрополита

Ми повинні зрозуміти, що зустріч Симеона Богоприімця з Дівою Марією і Ісусом – це ще і зустріч Старого і Нового Заповіту. Симеон символізує собою ветхий, уже "одряхлілий” Заповіт. А щойно народжений Ісус Христос символізує Новий Заповіт, нову епоху, новий період у спасінні людини Богом. І ось вони зустрілися – ветхе і нове, давнє і сучасне. 

Як відбувається ця зустріч? Вона відбувається не без сумнівів і хитань. Симеон промовляє пророцтво, яке ми не раз чули вже у співанні: "Нині відпускаєш раба Твого, Владико, по глаголу Твоєму з миром, бо побачили очі мої спасіння Твоє, що Ти приготував перед всіма народами. Світло на просвіту поганам, на славу народу Твого Ізраїля”. І далі він передбачає, що "Ось призначений цей  на падіння й уставання в Ізраїлі і на знак сперечання. З цього випливає: в момент народження Нового Заповіту, в момент заходу Старого Заповіту, ці події є об’єктом сумнівів для окремих людей і причиною сперечань.

За переданням, єгипетський фараон Птолемей підтримував Александрійську бібліотеку. Якось він помітив, що в бібліотеці відсутня Біблія, Старий Заповіт. Натоді в Єгипті Біблія уже була відома – і він наказав зробити  переклад з давньоєврейської мови на грецьку. Поскільки Александрія була приморським містом, портом і там мовою міжнаціонального спілкування, як тепер би сказали, була грецька. Отож всі, хто жив у Єгипті і користувався бібліотекою, могли читати Святе Письмо. 

72 перекладачі взялися до праці. Ці події відбувалися за кілька століть до Різдва Христового. За жеребом Симеонові випало перекладати "Книгу пророка Ісаї”. Він почав і прочитав: "Діва народить сина і назвуть його Іммануїл і спасе людей від гріхів”. Діва народить? – засумнівався він. І вирішив перекласти слово "діва” словом "жона”. І, як оповідається, тільки підніс руку написати це слово, з’явився Янгол, зупинив його і сказав: "Ніколи не смій за своїм людським розумінням і уявленням виправляти те, що Бог прорік за натхненням Духа Святого, навіть коли це тобі незбагненне. Один Бог знає, як це станеться. Ти перепиши і передай як написано. А за те, що ти засумнівався, ти не помреш, поки не побачиш, як це сповниться”. За переданням, Симеон прожив понад 300 літ.

Нарешті в храмі йому відкрилося за натхненням, що принесли саме Те Дитя і він зустрічає Того, в Чиєму народженні був засумнівався. Саме в цю хвилину він і промовив: "Нині відпускаєш раба Твого”... 

Як і кожен біблійний персонаж, Симеон – це також символ. Тому що кожен з нас – Симеон, кожен з нас Богоприїмець у передвизначенні. І кожен з нас має сумніви. Дали в руки Біблію і кажуть: "А тепер переклади на мову свого життя!”. Перекласти знання в життя – це і є найкращий переклад Біблії. Ми, як і Симеон, блукаємо по життю і не знаємо, коли нас відпустять. Але і ми могли б, як Симеон, з радістю сказати Богові перед відходом: "Нині відпускаєш раба Твого, Владико...” Ось чому надто важливо усвідомити місію свого приходу в цей світ. 

Святі отці говорили, що зустрівши ближнього свого, ти зустрів Бога. Потрібно вчитись бачити Бога в кожній людині. Іноді нам здається, що один гідний того, щоб у ньому бачити Бога, а інший не дуже. Проте, насправді Господь нам говорить, що кожна людина носить в собі образ Божий і вже через те серед нас не повинно бути жодного кінченого, пропащого, на котрого можна вже махнути рукою. Це є та основа, виходячи з якої християнин повинен будувати своє ставлення до кожної людини. Ми маємо вчитися жити разом на підставі любови, щоб наші людські енерґії об’єдналися з Божественними енергіями добра, краси, істини. Лише так ми станемо співробітниками істини. Приналежність до якоїсь громади, юрисдикції нікому нічого не ґарантує. Чи виникне відродження і оновлення серця – ось головне, чого чекає від нас Бог і що насправді нам промислено у зустрічі з Господом. Одна з прикмет і одна з можливостей відкрити новий етап у своєму житті – це осмислено підійти до відсунення ветхого в своєму житті і збагнути потребу духовного оновлення. 

Надто далеко ми сьогодні від ідеалу. Від заповітів Ісуса Христа, в тому числі і в теперішній церковній реальності. Однак, коли міркуємо про всі ці явища і події, не забуваймо, що є над нами високе Боже Провидіння.

Газета "Наша Віра"