Вітаю Вас Гість!
Понеділок, 28.11.2022, 22:41
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Рубрики

Владика Олег (Ведмеденко)
Єпископ Волинський і Галицький


Лев Регельсон
Историк Церкви, православный богослов


Протоієрей Олександр Титов
Священик Київської громади Богоявлення Господнього


Отець Віталій Ананченко
Протоієрей Кіблярської обителі


Владика Сергій (Вутянов)
Єпископ Бориспільський


Владика Константин (Миськів)
Архієпископ Львівський і Галицький.


Пошук на сайті

Посилання



Слово Митрополита

Стефан, митрополит Киевський та всій України

По гарячих слідах 3 ...

Блоги

Головна » Блоги » Владика Сергій (Вутянов)  
Доповідь на конференції по злочинам проти Церкви 10 червня 2015 р.

Цими днями виповниться півроку як відійшов до Господа Його вірний і самовідданий слуга протоієрей Гліб Якунін, відомий як правозахисник, політик, дисидент, невтомний борець з духовним нечестям, в’язень сумління та публіцист, один з засновників та секретар Синоду Апостольської Православної Церкви.

Гліб Якунін народився у 1934 р., закінчив Іркутський сільськогосподарський інститут, де познайомивсь з о. Олександром  Менем, під впливом якого навернувсь до віри і вирішив присвятити себе служінню Богу. У 1958 р. він вступив до Московської Духовної семінарії,звідки його скоро було виключено за вимогою влади. Далі служив псаломщиком в московських  храмах. У 1962 р. був висвячений у священики і служив у Зарайську і Дмитрові. Пора Хрущовської «відлиги» насправді обернулась «заморозками» для церкви - був взятий курс на ліквідацію релігії, закривались і руйнувались храми,а церковна ієрархія слухняно виконувала вказівки влади. От тоді у 1965 р. священики Гліб Якунін та Миколай Ешліман за участю Фелікса Кареліна склали пролунавший на весь Християнський світ «Відкритий лист до патріарха Алексія І» у якому розглядався стан Церкви в СРСР та її взаємини з комуністичною державою. Копії листа були доправлено всім єпархіальним архієреям та владним особам керівництва державою. Священики висловлювали протест проти незаконного контролю з боку держави за хрещеннями,вінчаннями,відспівуваннями, проти масового закриття храмів,монастирів,примусового віддалення дітей від Церкви,проти заборони на здійснення треб на дому та панахид на кладовищах, проти втручання світської влади в поставлення духовенства. Вони напряму закликали Алексія І відкинути страх і сміливо виступити-проти стукацтва в храмах, коли на всякого, хто брав церковний шлюб, або відспівував рідних, або хрестив своїх дітей так званий староста (ставленик влади) терміново повідомляв за місцем роботи, після чого слідували репресії.    За цей лист на обох священиків була накладена заборона в служінні (без позбавлення сану) з формульовкою  «впредь до розкаяння». Після цього листа до отців стали приходити колишні ,і не тільки колишні «катакомбники» і приносити з собою збережені матеріали і документи,що викривали узурпацію церковної влади митрополитом Сергієм (Страгородським). Пізніше ці матеріали лягли в основу книги сподвижника о. Гліба церковного історика Льва Регельсона «Трагедія Російської Церкви 1917-1945». А тим часом доля священиків-дисидентів була наперед визначена:на них чекали тюрми,табори,заслання.

У 60-70 р.р. о. Гліб- активний учасник правозахисного руху. Після вигнання Солженіцина у 1974 р. і в подальші роки за його участю було написано півтора десятка звернень,з яких самим  резонансним було «Звернення до 5 Асамблеї ВРЦ у Найробі» де йшлося про підривну роботу КДБ в екуменічному русі. З 1976 р.-співзасновник і голова «Християнського комітету  захисту прав віруючих в СРСР» на підтримку Хельсінкської групи. До арешту (листопад 1979 р.) ним було опубліковано сотні матеріалів,що свідчили про масове придушення релігійної свободи в СРСР. Ці матеріали одержали широкий міжнародний розголос. У 1980 р. о. Гліб Якунін був осуджений за ст.70 («антирадянську агітацію і пропаганду» ) і став в’язнем тюрми Лефортово і політичного табору «Перм-37»,а потім відбував заслання в Якутії,де почав писати свою знамениту поему.

По амністії в 1987 р. разом з іншими в’язнями сумління о. Гліб повернувсь із заслання і навіть був відновлений Патріархією  у сані священика. Одержав призначення на служіння у сільському храмі у Московській області. Але його не задовольняло тихо сидіти на приході. У 1990 р. о. Гліба обрано народним депутатом РСФСР. Він бере участь у роботі над Законом про свободу віросповідань, сприяє відкриттю численних храмів і монастирів. Після серпня 1991 р. публікує архівні матеріали про співробітництво церковної номенклатури з спецслужбами. Ним були досліджені документи з1918 по1988 р.  Збірка «Справжнє обличчя Московської патріархії»(М.,1995) пізніше допрацьована вийшла під назвою   «Історичний шлях православного талібанства»(М., 2002). Фактично за розкриття цих архівів восени 1993 р. він був позбавлений Московською патріархією священного сану. Формальною ж причиною стала його парламентська діяльність після того як Синодом було прийнято рішення про неприпустимість участі кліриків у політиці .

У 1993-1995 р.р. о. Гліб-депутат першої Держдуми, організатор Громадського комітету захисту свободи совісті. Маючи доступ до архівів о. Гліб знайшов чимало підтверджень пильної уваги з боку КДБ за діяльністю о. Олександра Меня і серйозних підстав вважати спецслужби причетними до його загибелі. В Думі о. Гліб продовжував з’являтись в рясі і з хрестом,чим викликав особливе невдоволення священоначалія, яке його врешті піддало анафемі у 1997 р.. О.Гліб і далі бере участь в християнсько –демократичному русі, хоч і наражається на непорозуміння і спротив. В Росії релігійність не асоціюється з боротьбою за справедливість,яка сприймається як виключно світська, мирська справа. І атеїсти і віруючі в один голос докоряли йому: «Священик має бути священиком і не лізти в політику». А о. Гліб відповідав: «Я займаюсь політикою через те, що ті, хто повинен єю займатись, не займаються єю належним чином.»

З   2000 р.р. О. Гліб спрямував зусилля на створення Апостольської Право-славної Церкви, яка задумувалась як така форма церковної організації, у якій не повторювалися б пороки синодально-патріархійної бюрократичної системи. Значна частина єпископату і громад АПЦ –в Україні (Доречи,  апостольське приємство йде від УАПЦ через митр. Мефодія(Кудрякова). О. Гліб докладав чимало зусиль до цього-часто бував у нас, та взагалі вважав Україну полем боротьби за релігійне майбутнє. (інтерв’ю на радіо «Свобода» 2003 р.)

Посилання: Найбільш повна (хоч і не вичерпна) підбірка праць і публікацій о. Гліба Якуніна на сайті Льва Регельсона: WWW.regels.org/documents.htm.

Священник Глеб Якунин. «Хвалебный примитив юродивый в честь Бога, мирозданья, родины» М., 2008.

Доповідь на конференції "Історія і сучасні виклики безкарних злочинів радянського тоталітаризму проти Церкви". 10 червня 2015 року

Картинка 1


Автор – Владика Сергій (Вутянов) | Переглядів: 127 | Опубліковано: 12.06.2017  

Всього коментарів: 0
Имя *:
Email:
Усі смайли
Код *: