Вітаю Вас Гість!
Четвер, 01.10.2020, 15:17
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Рубрики

Владика Олег (Ведмеденко)
Єпископ Волинський і Галицький


Лев Регельсон
Историк Церкви, православный богослов


Протоієрей Олександр Титов
Священик Київської громади Богоявлення Господнього


Отець Віталій Ананченко
Протоієрей Кіблярської обителі


Владика Сергій (Вутянов)
Єпископ Бориспільський


Владика Константин (Миськів)
Архієпископ Львівський і Галицький.


Пошук на сайті

Посилання



Слово Митрополита

Стефан, митрополит Киевський та всій України

По гарячих слідах 3 ...

Блоги

Головна » Блоги » Владика Олег (Ведмеденко)  
Духів день

Другий день свята П’ятидесятниці повністю присвячений третій Іпостасі (грецькою "іпостась” – лице) Пресвятої Трійці, а саме Святому Духові. 

Деякі з наших братів-протестантів докоряють, що, мовляв, православні вшановують трьох Богів замість Єдиного Бога, порушуючи тим самим першу Заповідь Господню: "Я Господь, Бог твій, – нехай не буде тобі інших богів переді Мною..” Але таке ставлення до догмату (грецькою "догмат” – визначення істини) про триіпостасність Божества можна пояснити лише незнанням, або ж небажанням зрозуміти цю істину. Ми не віруємо в трьох Богів! Ми віруємо в Єдиного Бога, який дає Себе пізнати нам в трьох Лицях, в трьох Іпостасях: як Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий. І Ці Три – суть Одно. 

Наочним прикладом для розуміння природи триіпостасності Божества є наше сонце. Ми говоримо про нього як про конкретний об’єкт, як про існуючу реальність (це – Отець). Але воно також і світить. І бачимо ми його тільки як світло, як конкретні фотони світла, що народжуються від сонця (це – Син, Бог Слово, Світло для світу. "Хто бачив Мене, той бачив Отця”, – свідкує Христос (див. Євангеліє від Івана, 14 розділ, 8–11 вірші)). 

Але сонце ще й гріє! І це тепло ми відчуваємо на собі, ця енергія зігріває нас (от вам і Дух, Якого бачити ми не можемо, але силу Якого відчуваємо). І кому спаде на думку сказати, що ми віримо в існування трьох сонць? Ні, сонце одне! Але сприймаємо ми його немовби в трьох лицях, в трьох проявах, в трьох іпостасях. 

Так само і Божество. Бог єдиний. А якщо сказати точніше – триєдиний: Трійця Одноістотна і Нероздільна. Сам догмат про триіпостасність Божества звучить так: Бог Отець – нерожденний, Син – рождається від Отця, Дух Святий – сходить від Отця. І хто може заперечити це?.. 

Сьогодні ми поговоримо з вами саме про Святий Дух. Як сказано у Символі Віри: "Вірую... І в Духа Святого, Господа Животворчого, що від Отця походить, що з Отцем і з Сином рівнопоклоняємий і рівнославімий, що говорив через пророків...” Дух Святий – це Дух Утішитель і Дух Істини, Дух Милосердя й Богопізнання, Дух Любові та Правди. Зішесття на людину повноти благодаті Всесвятого Духа – найвищий щабель розвитку віри. 

Отець, Син і Дух – Три в Одно. Але на кожному етапі сходження віруючої людини щаблями вдосконалення в житті її домінує, є найакцентованішим спочатку Отець, далі Син, і, нарешті, Дух. Цей розвиток простежується уже в самій історії Церкви від початку її заснування, від перших людей віри – Адама і Єви. Історія Старого й Нового Заповітів – це історія розвитку спромоги вмістити, сприйняти Божество, історія, як висловився Григорій Богослов, "обоження” Церкви, історія здобуття людством подоби Божої. 

У перший період відродження віри – період Авраама, Ісака та Якова – акцент робиться на вірі в Єдиного Бога, і домінує в цей час проповідь саме про Отця. В другий період – період Мойсея та пророків – ми бачимо уже явний ріст, явну зміну акцентів, і головним у пророцтвах стає проповідь про Сина. З приходом на землю Бога Сина во плоті, в усій повноті розкривається таємниця Духа. 

Аналогічна картина показується і в житті кожної окремої людини віри. Перший крок сходження щаблями вдосконалення до Божого Царства (царства благодаті) – є віра, Бог Отець. На цьому фундаменті будується усе життя християнина. Без віри догодити Богові неможливо: "Вірою спасетесь...” (див. Перше послання апостола Петра, 1.9), "На цьому камені збудую...” (Від Матвія, 16.18) На початку це віра догматична, розумова, за святим Кирилом Єрусалимським – "погодження душі”. 

Але віра без діл – мертва (див. Соборне послання апостола Якова, 2.17). Тому постає наступний етап – "восиновлення” віри, Бог Син: здійснення, реалізація, втілення в життя віри смиренної, що чинна любов’ю. 

І ось, коли віра ця возноситься в людині на небесні висоти не просто віри уже, але довіри, коли серце відкривається у щирому самозреченні – тоді й сходить згори Дух Святий, наступає період одухотворення, оспівування та розповсюдження віри правдивої. Тоді посилає Син від Отця в серце людини "благодать на благодать”, і являється в повноті оте духовне "народження згори”, про яке казав Ісус Никодимові: "Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства” (Від Івана, 3.3). І відкривається в серці вірному благословенне джерело "води живої, що тече в життя вічне” (Від Івана, 4.14). А затим і "ріки живої води потечуть із утроби його... Це ж сказав Він про Духа, що мали прийняти Його, хто ввірував у Нього. Не було бо ще Духа на них, не був бо Ісус ще прославлений...” (Від Івана, 7.38-39) 

Тоді "і живу вже не я, а Христос проживає в мені” (Послання апостола Павла до Галатів, 2.20). Тоді ми стаємо дійсно "не від світу”. Тоді воістину можемо йти по бурхливих водах моря світу цього, і не потопати. Тоді ми вже не дольні, але горні, не земні, а небесні, не тілесні, а духовні. 

Тоді молитва уст і розуму переходить на вищий рівень – молитви серця. І не ми вже говоримо, але Дух Святий промовляє нашими устами. І не ми вже молимось, а молиться за нас Дух Святий. І духовне осяяння стає духовним відчуттям, сягаючи найвищого містичного досвіду Божественної реальності – духовного чуття та неземного богоспоглядання. 

І піднімаємось ми до "третього неба”, до раю, де чуємо "слова невимовні, що не можна людині їх висловити” (див. Друге до Коринфян, 12.1–5). І стаємо ми, кожен зосібна, краплинкою у тій хмарі вірних свідків Господніх, на якій і прийде Він на землю судити живих і мертвих... 

І тоді-то й візьмуть царство святі Всевишнього, і царству Його не буде кінця! Амінь.

Єпископ Олег (Ведмеденко)


Автор – Владика Олег (Ведмеденко) | Переглядів: 715 | Опубліковано: 25.06.2013  

Всього коментарів: 0
Имя *:
Email:
Усі смайли
Код *: