07.01.2018 | |
Слово митрополита Стефана на Різдво 2018 |
03.01.2018 | |
Клірики Київської єпархії взяли участь у мітингу біля областного управління поліції |
05.09.2017 | |
Літургія у Богоявленській громаді на свято Успіння Пресвятої Богородиці |
16.05.2017 | |
Єпископ Володимир(Вільде) виступив на форумі "Духовно-моральна цивілізація". |
27.04.2017 | |
Єпископ Києво-Броварський Димитрій здійснив хіротонію диякона Руслана |
НАША ПАСХА – ХРИСТОС! |
![]() Сказав Господь: "вірою спасетесь!” І як в старозавітні часи віра в майбутній прихід Агнця Непорочного, Месії-Христа (єврейське – "Месія”, "Мешіах”; грецьке – "Христос”; українське – "Помазаник Божий”, Той, Хто помазаний благодаттю Святого Духа звершити місію спасіння) спасла народ віри від гніву Божого, так і в часи Нового Завіту віра у викупну жертву Спасителя та грядущий прихід Його у славі спасає віруючих і вірних від вічного засудження. В старозавітні часи виразом цієї віри було помазання вхідних дверей будинків нащадків Авраама кров’ю жертовного ягняти, а згодом – щорічне святкування пасхи Господньої, вічної постанови для всіх поколінь народу Божого. В часи ж Нового Завіту виявом цієї віри смиренної, що чинна любов’ю, є принесення в нашому житті плодів її: довготерпіння, доброзичливості, скромності, смиренномудрості, поміркованості, щедрості, лагідності, доброти, правдолюбства... Приношення святих плодів милосердя та богопізнання. В книзі Відкриття Господь звертається до нас так: "Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить – Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною...” От воно, помазання дверей нашого серця, – помазання вірою! Прийняття в наше життя, в нашу кров і плоть – крові і плоті вчення та життя Ісусових; здійснення в нашому житті праведності Його життя. Бо коли ми причащаємось, приймаємо як основну ідею свого існування новозавітне вино вчення Христового, вчення смирення й любові (науку невипромінювання зла та випромінювання добра, яка змінює розум та звеселяє серце праведника), – то воно стає кров’ю Христовою в нас. Коли ж причащаємось, приймаємо всім єством хліб виконання волі Божої, тобто практично смиряємось, – то він стає плоттю Христовою в нас. Це і є насправді "вечеря Господня”, це і є Пасха новозавітна! Пасха, як "перестрибування”, перехід ("пасха", "песах” – єврейською перехід, перескочення) зі стану рабства гріха в стан свободи духа. Пасха, як коридор з країни, де править світоправитель темряви віку цього, до обіцяної землі торжества правди. Як перехід з краю "духів злоби піднебесних” у царство небесне – царство любові, царство Боже. І цей шлях, цей перехід, це перескочення, ця Пасха – Христос, образ смирення! Як і прорік святий апостол Павло: "Отож, очистьте стару розчину, щоб стати вам новим тістом, бо ви прісні (ось вони, старозавітні опрісноки. – Авт.), бо наша Пасха, Христос, за нас у жертву принесений. Тому святкуймо не в давній розчині, а ні в розчині злоби й лукавства, але в опрісноках чистоти та правди!” Наша Пасха – Христос. Він є Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере! Він Той, Хто явив нам шлях спасіння, шлях вдосконалення, шлях смирення. Він і є насправді той Шлях, Він і є та Пасха, як Сам мовив: "Я – Дорога, і Правда, і Життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене”. Він – двері в царство Боже, як написано: "Я – двері: коли через Мене хто ввійде – спасеться...” Христос є Той, Хто зробив нас братами Своїми, ставши "первородним” між тими вірними, які йдуть Його шляхом – шляхом невипромінювання зла (смирення), шляхом вдосконалення: "І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре. Бо кого Він передбачив, тих і призначив, щоб були подібні до образу Сина Його, щоб Він був первородним поміж багатьма братами. А кого Він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і виправдав, а кого виправдав, тих і прославив” (Послання святого апостола Павла до римлян). Христос – первородний. Він першим пройшов шлях від смерті до життя, як і співається у ці дні в тропарі (основній пісні) свята: "Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував”. Він, будучи безгрішним, явився "в подобі грішного тіла”, і проклав нам шлях через розп’яття і смерть у воскресіння життя. І ми, що знаходимось у "гробах”, чиї серця наповнені духовною мертвечиною гріха – ненавистю та заздрістю, лихою пожадливістю та зажерливістю, що суть ідолослуження, гординею та нелюбовністю, – повинні стати на вказаний нам шлях спасіння. Нам належить розіп’яти в собі гріх разом з Христом – розкаятись, визнати гріхи свої перед лицем Його, подвигом посту й молитви прицвяхувати беззаконня свої до древа святої волі Божої. Ми маємо також вмерти для гріха разом з Ісусом – самозречно зупинитися на шляхах своїх, відкрити серця наші перед небом, припинити чинити гріх, бо віра без діл мертва. А тоді ми духовно й воскреснемо з Господом, пізнавши нарешті омріяну нами свободу, ступивши крок у життя вічне... Наша Пасха – Христос! І не дай Бог нам принижувати величну суть цього торжества до світського, приземленого розуміння свята як слушної нагоди поласувати шинкою, крашанками та паскою. До речі, паска, святковий кулич – є ще відгомін наших прадавніх язичницьких обрядів, а звичка "святити паску” – це вимушений компроміс церкви з язичництвом, корені якого вже загубилися у глибині віків, і відноситься цей звичай до так званого двовірства, яке гостро викрив у своїй праці "Дохристиянські вірування українського народу” блаженної пам’яті митрополит Іларіон (в миру – професор Іван Огієнко). Зокрема, в розділі "Жертви й обряди”, читаємо: "Найстарші жертовні церковні приноси – це канун і кутя, що спочатку християнства не дозволялись... Так само й пізніше до церкви приносили не тільки свої духовні молитви, але й хліб, булки, мед, полотно, рушники, хустки, плоди, паски, крашанки й т. ін. Великоднє порося й ковбаса, та й сама паска – це залишок дохристиянських жертов, проти чого сильно виступив у 1591 році осібним друкованим у Львові Посланням патріарх Царгородський Єремія II. Проте всі намагання викинути це з народного життя не дали добрих наслідків, і в Требнику спокійно вміщується «Молитва во єже благословити брашна (споживання. – Авт.) м’яса во Святую і Великую Неділю Пасхи»”. Отож, дорогі брати й сестри, пам’ятаймо про суть свята Пасхи, і нехай звучить в наших серцях радісна й велична пісня пасхального канону утрені: "Воскресіння день, просвітимось, люди, Пасха, Господня Пасха, від смерті бо до життя, і від землі до неба Христос Бог нас привів, пісню перемоги співаючи...” Єпископ Олег Ведмеденко
|
|
Всього коментарів: 0 | |