Вітаю Вас Гість!
П`ятниця, 04.07.2025, 11:04
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Пошук на сайті

Посилання



Слово Митрополита

Стефан, митрополит Киевський та всій України

По гарячих слідах 3 ...

Головна » Статті, публікації  
Священики АПЦ провели в останню путь Валерію Новодворську
Відому російську правозахисницю, дисидента, публіциста, політика Валерію Новодворську, яка померла 12 липня, відспівували священики Апостольської Православної Церкви. Про це у своєму блозі написав історик Церкви, православний богослов Лев Регельсон.

"Відспівували її (Валерію Новодворську – ред.) три священики Апостольської Православної Церкви: Гліб Якунін, Роман Южаков і Роман Зайцев (на фото – в центрі). Валерія багато років була прихожанкою о.Якова Кротова (юрисдикція Української Автокефальної Православної Церкви) – але він через затори сильно запізнився і потрапив уже на сам кінець", – пише Лев Регельсон.

"Її обличчя в труні було світлим і красивим. Я колись майже п'ять років працював сторожем у церкві Св.Духа на Даниловському кладовищі - і там мене навчили вдивлятися в обличчя померлих. Іноді вони міняються в процесі відспівування! Більшість світлішає, але деякі хмурніють. Валерія була світлою і до відспівування і після нього. Але мені здалося, що якась нова, сувора краса в її обличчі з'явилася після служби", – каже Л.Регельсон.

Наприкінці богослужіння Секретар Синоду Апостольської Православної Церкви протопресвітер Гліб Якунін сказав коротке слово.

"Вона володіла рідкісним даром юродства, який дозволяв їй безстрашно говорити правду, доносити цю неприємну і болючу правду до народу і влади. Вона пішла рано, але багато встигла зробити. І справа її принесе плід: Росія БУДЕ вільною!", – передає слова о.Гліба Якуніна Лев Регельсон.

Прес-служба Київської Митрополії

Фото з блогу Льва Регельсона та з його сторінки у Фейсбуці

Опубліковано: 18.07.2014 | Рубрика: Статті, публікації | Переглядів: 2658
Всього коментарів: 2
-1
2 Олег Тихонов   (19.07.2014 01:00) [Материал]
когда наш грешный мир покидают люди подобные Новодворской , почему то , всегда хочется попросить прощения .....за то что все удары тот человек переносил один ...за всех и в большинстве своём так и оставшимся не понятым и оболганным в истории власть имущими ....Но успокаивает одно - праведный суд истории в руке Всевышнего .....Валерия Ильинична была Человеком и не сгибаемым бойцом ....к моему великому сожалению , все хорошие люди живут в постоянной борьбе и с большими * проблемами * и я молю БОГа - о упокоении души новопреставленной Валерии ....

-2
1 Олег Тихонов   (19.07.2014 00:59) [Материал]
16 июля 2014 года Москва простилась с Валерией Новодворской. Было сказано много красивых слов о ее роли в российском правозащитном движении, и еще много будет сказано, но я вспоминаю свое первое впечатление, когда я увидел Валерию Ильиничну по телевизору вначале 90-х. В голове пронеслось: «Юродивая».
Но тут необходим подробный комментарий. Само понимание слова юродивый у людей сильно разнится. Для одних это просто синоним слова святой, для других ругательство. Правда же намного многограннее. Слово, конечно, однокоренное со словом уродство. Что-то уродливое было и в Валерии.
Много позже я уже узнал, что она еще 19-летней девушкой «загремела» в психушку за то, что разбрасывала листовки с антисоветским стишком собственного сочинения в Кремлевском дворце съездов. Здоровыми из наших психушек не выходили. Но ведь и способ попадания в оную тоже ведь весьма эксцентричный.
Вся дальнейшая жизнь – нескончаемая череда арестов, допросов, обысков. Редкостный дар «вызывать огонь на себя». Казалось бы, кому такая жизнь нужна? Что может служить источником такого неуемного беспокойства?
Ответ для меня совсем простой – совесть. Любые другие ответы, такие как характер, воспитание, будут неубедительны. Человек должен быть «окликнут Богом», должен иметь с Богом живую личную связь, для того, чтобы пожертвовать всеми житейскими благами, здоровьем, благополучием, спокойствием ради обличения зла и неправды.
На Руси всегда высоко стоял культ юродивых. Люди чувствовали, что за всеми уродствами этих людей стоит нечто, на что «обычный» человек не способен, стоит Дух правды, обличающий все недолжное, пусть и в форме парадоксальной, иногда отталкивающей.
Да, многое из того, что делала Валерия казалось странным, но в контексте эпохи мы не сможем не признать – протестовать против уродства, которое нас окружало надо было любыми способами, пусть даже крайними. «Просьба в пианиста не стрелять – он играет как может».
Попрощаться с Валерией Ильиничной к Сахаровскому центру пришло несколько тысяч человек. Не каждого так провожают. Кстати, Сахаров на Первом съезде народных депутатов производил впечатление тоже слегка юродивое............... Cвященник Олег Тихонов

idth="100%" cellspacing="1" cellpadding="2" class="commTable">
Имя *:
Email:
Код *: